На розгляд Верховної Ради подано законопроекти № 8711 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» (щодо захисту прав дітей на безпечний інформаційний простір)» та № 10290 "Про заборону спрямованої на дітей пропаганди гомосексуалізму", згідно з якими пропонується запровадити в Україні відповідальність за «пропаганду гомосексуалізму».

Ми висловлюємо свою стурбованість  тими наслідками, до яких призведе прийняття таких законопроектів.

Законопроект № 8711 вже отримав негативну оцінку Головного науково-експертного управління Верховної Ради України та викликав різку критику багатьох українських та закордонних експертів в сфері права. Свій протест проти його прийняття висловили зокрема міжнародні правозахисні організації Human Rights Watch, Представництво ООН в Україні, група депутатів Європарламенту, Генеральний Секретар Ради Європи, Українська Гельсінська спілка з прав людини, МБФ "Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні" .

Законопроекти № 8711 та № 10290 законодавчо закріплюють дискримінацію за ознакою сексуальної орієнтації, чим порушують права, гарантовані ст. 21, 22, 24 Конституції України та статтею 14 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Під прикриттям добрих намірів щодо захисту прав дітей зазначені законопроекти, у разі їх прийняття, суттєво здеформують інформаційний та правовий простір держави, негативно позначаться на широкому спектрі суспільних відносин і міжнародних справ України.

У підґрунтя законопроектів закладені уявлення, ніби сексуальні схильності людини не є природною властивістю особи і тому можуть корегуватися за допомогою закону. Це суперечить сучасним уявленням про людську особистість, за якою нормальними визнаються різні моделі поведінки у приватному житті та стосунках із іншими людьми.

Протягом певного історичного проміжку часу гомосексуалізм розглядався як сексуальна девіація, але 17 травня 1990 р. діагноз "гомосексуалізм" було виключено з Міжнародної статистичної класифікації хвороб (скорочено – МКХ-10).  8 жовтня 1998 р. Міністерством охорони здоров'я України видано наказ № 297 "Про перехід органів і закладів охорони здоров'я на Міжнародну статистичну класифікацію хвороб і споріднених проблем охорони здоров'я десятого перегляду", яким в Україні остаточно впроваджено діагностичні стандарти МКХ-10.

В офіційному українському виданні МКХ-10 зазначено: "сексуальна орієнтація сама по собі не повинна розглядатися як відхилення". Отже, будь-який із трьох видів сексуальної орієнтації – гетеро-, бі- та гомосексуальність – є нормативними. Відповідно, поширення наукової інформації про нормативність гомосексуальності є не тільки правом, але й обов'язком суб'єктів галузі охорони здоров'я, у відповідності до Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" (ст.ст. 4, 32, 78).

Зазначений вище обов'язок медичних працівників не може бути реалізований на практиці без можливості інформувати населення про природу та особливості людської сексуальності, зокрема, гомосексуальності, у тому числі з використанням друкованих видань і засобів масової інформації.

Законодавче закріплення дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації, що проголошується в законопроекті №8711, прямо сприятиме поширенню епідемії ВІЛ/СНІД в Україні серед ризикованої групи ЧСЧ – чоловіків, що мають сексуальні стосунки з чоловіками. Сьогодні в Україні, в рамках виконання Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки, багатьма громадськими організаціями України проводиться масштабна робота щодо профілактики ВІЛ-інфекції серед чоловіків, що мають сексуальні стосунки з чоловіками. Багато ЧСЧ практикують сексуальні стосунки з жінками, що може бути містком передачі ВІЛ із закритої групи до загального населення. Прийняття подібних законопроектів зведе нанівець усі програми профілактики серед ЧСЧ у зв'язку з тим, що ця група стане закритою до встановлення контактів з організаціями, що проводять профілактичну роботу та медичними установами, побоюючись розкриття своєї сексуальної поведінки.

Важливо зазначити, що прийняття законопроектів № 8711 та № 10290 прямим чином зашкодить інтересам і правам неповнолітніх. Як свідчить офіційний журнал Американської академії педіатрії "Pediatrics", щонайменше 47% гомосексуальних підлітків усерйоз замислювалися про суїцид, 36% вже робили спроби самогубства". Це відбувається через ізоляцію, яку вони переживають, часте неприйняття з боку однолітків, глузування, образи, депресивний стан. Заборона на публічне обговорення теми гомосексуальності позначиться на таких неповнолітніх особах негативним чином. Ефективно протистояти гомофобному цькуванню підлітків, яке часто призводить до самогубства, можливо тільки шляхом включення відповідної інформації до виховних програм із толерантності.

За даними дослідження, здійсненого 2011 р. Українським інститутом соціальних досліджень ім. Олександра Яременка за сприяння Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, чисельність ЧСЧ у віці від 10 до 19 років оцінюється в нашій країні у межах від 16,4 до 22,4 тис. осіб.

Слід також зазначити, що ці законопроекти містять терміни, які не визначені із достатньою певністю, що дозволить застосовувати їх положення до поширення будь-якої інформації або щодо будь-якої дискусії, яка згадує або стосується гомосексуальності. Однак, стаття 34 Конституції гарантує конституційне право людини на свободу думки та слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань, вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб.

Звісно, це право може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, але відносити поширення інформації щодо гомосексуальності до «загроз національній безпеці», про що зазначають розробники законопроектів, не ґрунтується на здоровому глузді та будь-яких наукових дослідженнях. Таким чином, зазначені законопроекти у разі їх прийняття суперечитимуть статті 34 Конституції України, яка гарантує кожному право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, і суперечитиме Європейській Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини.

Прийняття законопроектів № 8711 та № 10290 може спричинити невиправдане обмеження права громадян "збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи та демонстрації", гарантованого ст. 39 Конституції України. оскільки будь-який публічний захід (пікет, мітинг, хода тощо), спрямований, зокрема, на захист прав людини для представників ЛГБТ-спільноти (гомосексуалів, бісексуалів і трансгендерів), може бути кваліфікований як "пропаганда гомосексуалізму".

У разі прийняття законопроекту також відбудеться диспропорційне й дискримінаційне звуження права на свободу думки та слова однієї соціальної групи при отриманні явної переваги іншою соціальною групою, що суперечитиме статті 24 Конституції України.

З огляду на вищезазначене, на підставі Конституції України,

- Відхилити при розгляді у другому читанні проект Закону України № 8711 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо захисту прав дітей на безпечний інформаційний простір)» та у першому читанні проект Закону України № 10290 "Про заборону спрямованої на дітей пропаганди гомосексуалізму", як такі, що не відповідають Конституції України та ратифікованим міжнародним договорам в галузі прав людини .